Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Ведвідь, довідавшись про те, приходить до них і каже:
— Ви дрібні і слабі створіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
— Добре, — кажуть бджоли, — спробуй. Якщо даш нам раду, ми підкоримося.
Ведведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він свою голову в дупло дерева та й висунув язика за медом. Але одразу відчув такий страшний біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язика, вуха, та ніс накололи його своїми жалами. А він, утікаючи, навіть не слухав, як бджоли йоку жужали:
— Пам’ятай, що і малі створіння вміють боронитись!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.